68

 
 

стінах будинків. В цих написах нас обзивали окупантами, загарбниками.

За два дні на «Уралах» з гарматами, комплектом боєприпасів ми проїхали понад 500 кілометрів через усю Словаччину, перетнули Малі Татри і спустилися в Чехію.

У районі м. Жиліни ми зупинились. Наша батарея розмістилась на околиці міста на березі невеличкої річки. Зайняли оборону, окопалися. Кожній гарматі було визначено вогневу позицію і сектор обстрілу. Особовий склад батареї цілодобово ніс караульну службу. Вночі вільні від караульної служби солдати і офіцери спали, не роздягаючись, в кузовах машин. Обслуги гармат несли службу біля гармат. Снаряди лежали напоготові в лотках. З автоматами і гранатами ми не розлучалися. Для надійності були виставлені таємні пости.

Так пройшла наша перша ніч у Чехословаччині. Пізніше ми займали інші бойові позиції.

Для організації харчування особливо важко було діставати воду. За нею доводилося їздити на відстань біля 20 кілометрів. Одного разу у місті Кромержиж нашу водовозну машину обстріляли. На щастя обійшлося без жертв.

Було декілька випадків видачі нам отруєної води.

Випадки нападу на наші автомашини траплялись все частіше. Для захисту від нападів на кожну машину ставився ручний кулемет.

Пізніше командування нашого полку направило мене у військову комендатуру. Комендатура вела активну роботу серед населення, роз'яснювала мету нашого перебування на території ЧРСР, збирала дані про підготовку антирадянських акцій. Вночі оперативні групи комендатури патрулювали вулицями міст на бронетранспортерах.

Вдень біля комендатури збиралися натовпи молоді, яка усі-ляко ображала радянських воїнів. Яку витримку треба було мати, щоб не «зірватися» і не застосувати зброю, коли інколи здавалося, що розлючений натовп роздушить нас! Але ми, миролюбні люди, розуміли, що пролита задарма кров нам не потрібна. Застосовували тактику відвертості і порозуміння. Виявляли лояльних до нас людей. Зазвичай, це були люди старшого покоління, тож через них впливали на вороже настроєну проти нас молодь.

Але акції екстремістів продовжувалися. Вночі під вікна

 
 

68